Манікюрна справа група № 35

МОДУЛЬ ББ (загально-професійні компетентності)

Тема.  Історія розвитку манікюру в різні історичні епохи.

       Ще в Давньому Єгипті і Китаї 3000 років тому знали толк в манікюрі. У Стародавньому Єгипті різні кольори фарб для нігтів використовувались в якості «станового коду». Яскраві насичені тони вказували на приналежність до царської родини, вказували на високу суспільно положення, раби могли фарбувати нігті тільки в бліді пастельні тони. 

 У давніх культурах вважалося, що довгі нігті символізують мудрість і допомагають спілкуватися з божествами, тому нігті допускалося ростити і фарбувати не тільки жінкам. Проте до чоловіків висувався ряд особливих вимог. Одне з них — неодмінна приналежність до знаті. На Русі з нігтями пов'язана безліч марновірств. Наприклад, старожили деяких сел і до цього дня серйозно переконані і намагаються переконати інших у тому, що стригти нігті слід не інакше як у четвер. Готували фарбу для нігтів, наприклад, у стародавньому Китаї з воску, яєчних білків, желатину і гуміарабіку. 600 років тому китаянки воліли фарбувати нігті золотою або срібною фарбою. За часів династії Мін фарбували нігті вже чорною або червоною, а ще пізніше стали надягати на пальці золоті або срібні наконечники у формі довгих нігтів. Перший кольоровий лак, що з'явився тільки в 1932 році в США, поклав початок бурхливому розвитку цієї індустрії краси у світі.

Час виникнення звичаю фарбувати нігті губиться у такій глибині тисячоліть, що не може бути й мови про точне датування. Протягом багатьох віків населення різних країн ставилося до манікюру по-різному, часто надаючи йому деякого містичного, чаклунського значення.

Манікюр (від латин, таnus — рука та сигаге — доглядати; дослівно означає «догляд за руками») — одна з найдавніших косметичних послуг. Ще у Стародавньому Єгипті використовували спеціальні засоби догляду за руками, ногами й нігтями: спеціальне приладдя, інструменти, притирання, креми, полірувальні порошки. Цариця Єгипту Клеопатра використовувала хну для фарбування своїх довгих нігтів у теракотовий колір. Гробниця придворного манікюриста єгипетського фараона, який жив близько 2400 року до н. е., свідчить про привілеї, якими він користувався за життя.

Манікюрний набір із литого золота, датований 3200 р. до н. е., було знайдено у халдейських похованнях південної частини руїн Вавилону. У Стародавньому Єгипті, Ассирії, Вавилоні, а пізніше у Візантії були відомі накладні нігті .На Близькому Сході та в Індії жінки фарбували пучки та ступні хною з додатком природних фарбників із рослин і мінералів.  Звичай прикрашали долоні нареченої візерунками, нанесеними за допомогою хни відомий ще за біблійних часів. У Китаї, Японії, Кореї та в інших східних країнах жінки фарбували пучки та нігті природними фарбниками, а також золотили нігті. У цих країнах довгі нігті були символом мудрості та аристократизму, до того ж вважалося, що вони допомагають розмовляти з богами. Фахівці ретельно доглядали за нігтями: полірували та змащували їх оліями. Для-довгих нігтів виготовляли спеціальні футляри, які були витвором мистецтва. Вважалося, що червоний колір нігтьової пластинки сприяє посиленню і припливу енергії, зелений проявляє виражену тонізуючу дію. Пофарбований у червоний колір будь-якого відтінку ніготь мізинця нібито оберігав організм проти дії стресу; жовтий колір на нігтях знижував сталість психіки, а фарбувати нігті у голубий, синій та чорний кольори рекомендувалось лише здоровим людям.

Європейські дами до початку XX ст. нігтів не фарбували, а тільки підпилювали та полірували.

Манікюр у його сучасному вигляді виник у Франції в 1830 p., коли виникла необхідність позбутися задирки біля одного з нігтів короля Луї Філіппа. Лікарю, який виконував цю невелику операцію, наказали розробити набір інструментів для догляду за руками й нігтями. До набору для обробки нігтів увійшла апельсинова паличка, запозичена з інструментів зубних лікарів. Поступово у моді стали подовжені нігті, які надавали людині особливого соціального статусу; чим довші нігті, тим привілейованіше її становище. З часом французи додали багато нового до старовинного мистецтва догляду за руками, зокрема, нові суміші порошків для полірування нігтів, примочки та кольд-креми для рук і ніг, багато нових інструментів для догляду за нігтями.

В  Америці з 80-х років XIX ст. з'явилися спеціальні заклади для догляду за руками та укріплення нігтів, куди всі денді й модниці відправлялись хоча б раз на тиждень для надання своїм нігтям гідного фасону. Очевидно звідти знову прийшла мода на золотіння нігтів. У таких салонах можна було пофарбувати та розписати нігті. А в одному з салонів Філадельфії за 25 доларів виконували таку послуги – «на нігтях пальців написати ім’я предмета обожнювання та намалювати портрет».

З 1925 р. відомий сучасний спосіб фарбування нігтів за допомогою нітроцелюлозного лаку з додаванням фарб, який до Європи потрапив  нову-таки з Америки. З часом стали застосовувати й перламутрові лаки. Проте в усі часи безбарвний манікюр має своїх прихильників і виглядає напрочуд елегантно. Сіттіс – лікар, який займався хворобами стопами в 1830-х роках використовував в якості інструмента при роботі із нігтями, палочку із апельсинового дерева, запозичив її у дантистів. До цього часу для виконання манікюру, спеціалісти використовували тільки інструменти із металу і різноманітних кислот. В 1892 році племінницею лікаря Сіттса була придумана перша система догляду за нігтями. Послуги манікюрних салонів у США стають більш доступні і набувають популярність не тільки у знаменитих і багатих, але й у рядових жінок.

В 1890-х роках спеціалісти (майстри) манікюру  для придання форми нігтям клієнток почали використовувати металічні ножиці і пилки. Колір придавали підкрашені креми, які втирають ва ніготь масуючими рухами. Блиск нігтям (на жаль нестійкий), надавали із допомогою щіточки з верблюжої шерсті. В 1904 році в Ною-Йорку була створена компанія «Засоби для манікюра». В якості альтернитви металічної пилки появляється запропоновано «наждачний» образив на основі гранатового дерева.

«Vogue» - улюблений журнал жінок – 1917 році рекомендують:«Не обрізайте кутикули».

Професор В.Г.Корони (Луіввілль, штат Кентуккі) винайшов «комплексний метод щадящого манікюра, не потребуючих ніяких інструментів». Для використання нового методу пропонуються крем для кутикули, основа, відбілювач, апельсинова палочка, «наждачний» образив і буклет – керівництво до дії. В 1914 році Анна Кідред із Дакоти зареєструвала патент на засіб для захисту кольорового покриття нігтів» (аналог сучасного закріплювача).

В 1932 році Чарльз Лешман разом із братами Жозефом Ревзаном і Чарльзом Ревзаном створюють формулу кольорового лаку для нігтів. Той червоний лак вміщував тяжі пігменти, а його інгредієнти швидко розпадалися. Так попри все ця знахідка принесла братам Ревзонам фінансовий успіх і дозволило їм заснувати фірму, яка тепер широко відома, - Revlon.Першими на цю розробку звернули увагу майстри салону Лос-Анджелеса, у яких уперше з’явилась можливість фарбувати нігті клієнтам. Скоро це стало надзвичайно популярним.

1941 рік приніс модницям такий корисний винахід, як основа під лак, її продавали у комплекті із червоним лаком. Пройшовши 1948 році презентація акрилових технологій дала новий поштовх розвитку цього напрямку. Хоча матеріали залишалися дуже дорогими і низькоякісними, ідея отримала високу оцінку суспільства.

Ближче до 1950 років манікюр став важливою частиною індустрії краси. Всім жінкам хотілось стати володарками гарних довгих нігтів, та не всі могли їх відростити. У зв’язку з цим штучні нігті (тіпси) намагались зробити із самих різноманітних пружних матеріалів.

Для нарощування майстри манікюру використовували відрізані натуральні нігті, їх приклеювали до кінчику нігтя і закривали кусочком паперу, який виконував арміруючу функцію.

Акрил прийшов у косметологію із стоматології. Цей пахучий порошок, змішуючись із розчинником, швидко твердне і отримує достатню степінь міцності.

В 1960 роки акрілати, прийшовши в манікюрну справу із зубного протезування, удосконалюють, адаптують до анатомічних і фізіологічних потреб нігтів, та токсичність і жорсткість матеріалу зберігаються. На опилення  штучних нігтів і надання їм необхідної форми потребується деякий час і зусилля, все це часто приводить до порушення структури натуральних нігтів.

В 1907 році відбувається бурний розвиток матеріалів і технологій для створення штучних нігтів. В їх виробництво включають крупні хімічні і фармацевтичні концерни. Створюється спеціальний клей для нігтів «Second Glue», який до цього часу представлений на ринку.

В кінці 1970-х формули акрілатів на кінець удосконалюються. Створені синтетичні смоли для нігтів.

В 1976 році у Каліфорнії був створений французький манікюр, отриманий всезагальне визнання за свою практичність. Патент належить Джері Пінку.  В 1980-90-х роках розширення можливостей для нейл-дизайну приводить до їх всесвітнього поширення. По всьому світу проводяться конкурси і чемпіонати по Нейл-арту. В моду входять довгі штучні нігті квадратної форми. Свого розквіту індустрія досгяла до середини 1990-х років. Ведеться постійне удосконалення матеріалів: акрілати стали еластичніші, міцніші, менше шкідливі, наряду з акриловими появилися гелеві технології нарощування; допрацьована формула лаків (раніше вони утримували шкідливі для здоров’я формальдегід, тепер йому на заміну прийшли різноманітні фталати), сильно розширювалась палітра кольорів і відтінків декоративних покрить.

На початку ХХІ століття Нейл-індустрія продовжує розвиватися у двох основних напрямках. По-перше, іде подальше удосконалення матеріалів і технологій для акрилового і гелевого моделювання і по-друге – все активніше ведуться розробки методів відновлення і зміцнення натуральних нігтів.

Переглянути відео  "Історія манікюру"

Тема. Норми проектування перукарень. Обладання робочого місця майстра манікюру.

Манікюрний кабінет розміщується в окремому, спеціально обладнаному приміщенні, площею не менше 12м². На одне робоче місце майстра манікюру повинно відводитись не менше 6м² площі. Стіни  кабінету висотою близько 1,8м повинні бути пофарбовані масляною чи іншою водостійкою фарбою чи викладені кахлем.

Робоче місце майстра включає стіл з ящиками, два стільці, подушечку під лікті клієнта, бачка чи ящика, що щільно закривається кришкою для використаної білизни. Робочий стіл повинен мати приблизно такі розміри: висота від підлоги-75см, ширина-45см, довжина-80см. Поверхня стола повинна бути добре відполірована чи покрита вологостійкими матеріалами, які легко піддаються миттю та дезінфекції. На робочому місці виконавця послуги повинна бути розміщена табличка з його прізвищем, ім’ям і по батькові та присвоєною кваліфікацією.Стіл обовязково має бути обладнаний вмонтованою або переносною витяжкою.

Поблизу від стола для манікюру обладнується раковина для миття рук та інструментів. Справа від майстра на столі розміщується інструмент на пластмасовій пластинці.

На робочих місцях в манікюрних кабінетах слід передбачити комбіноване освітлення. З максимальною ефективністю слід використовувати природнє освітлення. Місце майстра бажано розміщувати біля вікна так, щоб світло падало з лівої сторони. Вікна та інші світлові отвори забороняється захаращувати обладнанням, матеріалами та іншими речами. Для штучного освітлення в кабінеті використовують люмінесцентні та галогенні лампи, які не викликають вираженого засліплюючого ефекту. Для додаткового освітлення на кожному робочому місці повинен розміщуватись освітлювач на гнучкому кронштейні, що дозволяє змінити напрямок світлового потоку, та з арматурою, що забезпечує захисний кут не менше 30̊.

Температура в кабінеті повинна бути не нижче 18-20̊, а відносна вологість повітря 40-60%. Скляні поверхні світлових отворів, світильників необхідно утримувати в чистоті та справності. Арматуру світильників не менше, ніж 2 рази на місяць необхідно чистити від пилу та бруду. Потрібно забезпечити регулярне провітрювання кабінету за рахунок кватирок, а при необхідності встановити штучну вентиляцію.

У манікюрному кабінеті забезпечують окреме зберігання чистої і використаної білизни. Чисту білизну зберігають у зачинених шафах чи тумбочках, а використану збирають у бачки або ящики зі щільно закритою кришкою. Зберігання в одній тумбочці чи шафі чистої і використаної білизни суворо забороняється. Згідно  з «Санітарними правилами» в манікюрному кабінеті на кожне робоче місце має бути 30 серветок та 6 рушників. Використану білизну передають у підсобне приміщення. Струшування серветок у робочому залі забороняється.

Інструменти, що використовуються для виконання манікюру, повинні бути виготовленні з матеріалу, що легко піддається дезінфекції. Інструменти для манікюру під час роботи зберігають у лотках, у неробочий час – у спеціальних футлярах з кришкою.

Хімічні матеріали необхідно зберігати у справній, щільно закритій тарі, яка має міцно приклеєну етикетку, що містить назву матеріалів.

До кремів, лаків, рідини для зняття лаку, клеїв, що використовуються пред’являються такі вимоги:

1.Забороняється використовувати речовини, що не пройшли Держсанконтроль або заборонені Міністерством охорони здоров’я.

2. Не дозволяється використовувати речовини після закінчення терміну зберігання.

3.Креми повинні бути розфасовані в тюбики. Зберігання кремів у відкритих посудинах забороняється.

Перегляньте відео "Робоче місце майстра манікюру"